Queens County Farm Museum – ферма-музей, що представляє історію сільськогосподарського життя Нью-Йорка. Протягом сотень років це господарство обслуговувало і продовжує обслуговувати потреби міста. Фермерські будівлі, фруктовий і трав’яний сади, поля, виноградник і свійські тварини оживляють історію. Докладніше читайте далі на queens.name.
Перші власники
Першим володарем ферми був Джон Гаррісон. У 1697 році він продав її нідерландцю Ельберту Адріансу, родина якого керувала господарством ще понад 100 років. У 1808 році ферму придбав Джон Беннум-старший, він обробляв її до самої смерті в 1822 році. Після цього впродовж короткого часу фермою керував його син. Беннуми пережили чимало лих, зокрема сильні посухи в 1819 і 1822 роках. У 1817 році було засноване Сільськогосподарське товариство Квінза, яке об’єднало тутешніх господарів.
У 1822-му ферму придбав Даніель Лент. У роки його володіння вона пережила кілька посух та повеней. Одночасно з подоланням стихійних лих Лент також боровся зі швидким розвитком нових технологій. На початку 1800-х років залізний плуг витіснив плуг нідерландський. Крім того, з’явилися механізовані молотарки, картоплезбиральні машини, косарки для сіна, залізні борони та багато іншої удосконаленої техніки.
Дрібним фермерам важко було адаптуватися до технологічних змін. У 1827 році з’явилися фермерські видання American Farmer і New York Farmer, що допомагали розібратися в інноваціях галузі. Через 5 років також було створено Сільськогосподарське товариство штату Нью-Йорк, що ознаменувало початок шляху аграрної промисловості до того, щоби стати великим бізнесом.
У 1833 році Лент продав ферму Пітеру Коксу. У той період якраз тривало динамічне зростання сільського господарства в Штатах. До 1855 року Кокс більш ніж подвоїв скромний 3-кімнатний фермерський будинок, збудований ще Адріансами. До останніх своїх днів Кокс вирощував переважно пшеницю, кукурудзу, а згодом і картоплю для місцевого продажу. Після того як його син Генрі приєднався до Сільськогосподарського товариства Квінза в 1872 році, він зосередився на ринкових культурах. До 1879 року Генрі Кокс став найбільшим виробником ринкових культур у Квінзі.
У 1900 році новим власником ферми став Даніель Статтель. Тоді вона була другою за величиною та найдорожчою у Квінзі (32 000 доларів – на 3000 більше, ніж найбільша ферма Квінза). Статтелі встановили вітряк, покращили наявні споруди, додали господарські будівлі та придбали сучасний сільськогосподарський інвентар. Вони також стали останніми приватними сімейними фермерами, які володіли цією власністю.
Перехід у володіння штату
У 1926 році господарство викупила інвесторка в нерухомість Полін Рейсман. Менш ніж через 6 місяців вона продала його штату Нью-Йорк для використання державною лікарнею Creedmoor State Hospital. Медзаклад використовував ферму для вирощування фруктів і овочів для лікарняної кухні, а також декоративних рослин і кущів.
Керівництво закладу знесло всі будівлі на фермі, замінивши їх тими, що відповідали медичним потребам. Історичні споруди були втрачені, але на їхньому місці з’явилися інші будівлі, які фактично створили основу для майбутнього музею. Хоча будівлі, зведені перед Другою світовою війною, рідко зберігаються, але тутешні інституційні споруди 1930-х років таки вистояли.
Другий культурний заклад Квінза
Queens County Farm Museum – історична пам’ятка Нью-Йорка, що є в списку Національного реєстру історичних місць. Створив музей Джеймс А. Трент. Разом із сенатором штату Нью-Йорк Френком Падаваном Трент заборонив у 1975 році нове будівництво на фермі. Той же Падаван забезпечив перехід ферми у власність Департаменту парків і зон відпочинку Нью-Йорка. Усі важливі будівлі було відреставровано. У 1975 році засновники музею отримали статус пам’ятного знака для споруд та навколишньої території та старанно працювали, щоби відкрити місце для публіки.
Музей пропонує широкий спектр освітніх програм, публічних заходів та послуг. Ферма щороку приймає понад 500 000 людей. За деякими даними, це другий за величиною культурний заклад у Квінзі.
Центральна частина комплексу – фермерський будинок, який був зведений Адріансами в 1772 році та містив тоді лише 3 кімнати. Фермерський будинок і навколишня історична територія демонструють еволюцію цієї унікальної ділянки землі. Музей дає відвідувачам уявлення про те, як фермерські продукти потрапляють з поля до столу. Також уваги заслуговують комори й господарські будівлі, фруктовий і трав’яний сади, пасіка, тепличний комплекс і власне тварини.
У 1986 році ферму відреставрували. Тоді ж був підготовлений генеральний план щодо розвитку території. Через два роки Рада мистецтв штату Нью-Йорк профінансувала проведення інтерпретаційного планового дослідження. Обидві ці ініціативи були реалізовані завдяки залученню кваліфікованих зовнішніх спеціалістів, які співпрацювали з персоналом ферми та радою директорів. У 2009 році компанія Quennell Rothchild & Partners взялася за створення оновленого генерального плану музею.
Ферма в дії
Queens County Farm Museum не тільки музей, а й ферма, яка продовжує вирощувати сільськогосподарську продукцію. Тут ростуть приблизно 200 сортів культур, більшість із яких – однорічні овочі. Крім того, ви знайдете багаторічні плодові, багаторічні овочеві насадження, квіти, трави, рослини-запилювачі.
Ферма використовує регенеративну сільськогосподарську практику, тобто спосіб вирощування продуктів, що балансує між збереженням довкілля, розвитком громади та економічною життєздатністю. Це сприяє відновлюваному землеробству, забезпечуючи краще використання землі в майбутньому.
Якщо в умовах органічного сільського господарства ферма може використовувати органічні пестициди, то за регенеративного сільського господарства головним є захист природи. Завдяки взаємодії різних систем, що працюють разом, кількість шкідників і хвороб культур зводиться до мінімуму. Ферма постійно стає продуктивнішою екосистемою.
Подібні ощадливі практики використовувалися і в давнину: у колоніальні часи сільськогосподарські знаряддя, що приводилися в рух тваринами, використовувалися для обробляння землі, а потім фермери обробляли їх вручну.
На Queens County Farm Museum посадкові грядки для вирощування культур навесні створює трактор, після чого використовуються ручні інструменти й проста техніка. Фермери ретельно доглядають за рослинами – від етапу посіву насіння до збору врожаю. Крім того, тут застосовуються такі регенеративні методи:
- сівозміна (щорічна зміна різних культур на одному й тому ж полі);
- мульчування (нанесення на поверхню ґрунту матеріалу, що біологічно розкладається);
- вирощування покривних культур (зернові і деякі просапні сільськогосподарські рослини, як-от жито, пшениця, ячмінь, овес, кукурудза, просо тощо, під покривом яких розвиваються в ранній період свого життя підсівні культури);
- посів проміжних культур (які висівають до сівби або після збирання основної культури, і вони дають урожай у поточному році);
- висадження «живих бордюрів» – багаторічних рослин, які обрамлюють територію.