Марі Мейнард Дейлі зробила чимало важливих відкриттів щодо впливу на людський організм холестерину, цукру та білків. На шляху підкорення наукових вершин вона була змушена долати расову та гендерну упередженість. Дейлі стала прикладом для наслідування для інших науковиць, а також посприяла збільшенню кількості представників меншин у медичних школах та програмах аспірантури. Докладніше про вчену читайте далі на queens.name.
Рання цікавість до науки
Марі Мейнард Дейлі народилася 16 квітня 1921 року у Квінзі. Її батько емігрував до США з Британської Вест-Індії (колоній Великої Британії на островах Карибського моря). Тут він влаштувався поштовим службовцем та одружився з Гелен Пейдж із Вашингтона.
Марі часто відвідувала бабусю та дідуся по материнській лінії у Вашингтоні. У столиці вона багато часу проводила в дідовій бібліотеці, де читала про досягнення науковців. Улюбленою її книгою був бестселер Microbe Hunters американського біолога Пола де Кройфа. У книзі розповідається про 12 найвідоміших у світі дослідників у галузі мікробіології.
На наукову кар’єру Марі надихнули описані в книзі наукові методи, а не знаменитості, які зробили відкриття. Її мотивація полягала в тому, щоби отримати освіту та розкрити таємниці мікроскопічного світу. Цікавість до науки також допоміг розвинути Марі батько: він вивчав хімію в Університеті Корнелла, але не закінчив його через брак коштів.
Освіта
Дейлі здобула освіту в Старшій школі Гантерського коледжу. Цей навчальний заклад тоді призначався лише для дівчат, тому прагнення Марі стати хіміком школа підтримувала й заохочувала. Чотириповерхова готична будівля з вежею, високими вікнами та великою кількістю світла була притулком для таких юних поціновувачок науки, як Дейлі. З перших днів у цьому закладі навчалися різні учні, незалежно від релігійної, расової чи соціально-економічної приналежності.
Після школи Марі вступила до Коледжу Квінза, де вивчала хімію. Майже всі студенти були білими, але саме академічні здібності Дейлі змусили її виділитися серед інших студентів. Після закінчення навчання дівчині присудили як одній із найкращих випускниць стипендію для навчання в аспірантурі Нью-Йоркського університету. Під час аспірантури вона працювала неповний робочий день лаборанткою в Коледжі Квінза.
Участь США у Другій світовій війні означала, що багато чоловіків, які працювали на промислових підприємствах, приєдналися до лав армії. Багато кар’єрних можливостей відкрилося для жінок. Після року роботи в Коледжі Квінза Дейлі вступила до Колумбійського університету отримувати докторський ступінь. Завдяки фінансуванню від університету вона змогла вивчати хімію на денній формі навчання. У цей час науковиця досліджувала, як сполуки, що виробляються в організмі, впливають на процес травлення.
У 1947 році Дейлі здобула докторський ступінь із хімії, ставши першою афроамериканкою, яка змогла це зробити в США. Вченій знадобилося лише 3 роки, щоби завершити дисертацію під керівництвом Мері Летіції Колдвелл, яка тоді була єдиною жінкою-професором на хімічному факультеті Колумбійського університету. Їхня робота зробила цінний внесок у розуміння того, як ферменти розщеплюють їжу. Під час подальшої кар’єри Дейлі опублікувала додаткові важливі дослідження з біохімії, походження деяких захворювань і фундаментальної біологічної науки.
Плідна кар’єра
Після отримання PhD Дейлі два роки викладала в Говардському університеті, що у Вашингтоні. Після того як Американське онкологічне товариство видало їй грант на наукові дослідження, Дейлі приєдналася до Альфреда Е. Мірскі – піонера молекулярної біології. Упродовж 7 років вчена вивчала склад і метаболізм компонентів клітинного ядра в Рокфеллерівському інституті, що в Нью-Йорку. Вивчення клітинного ядра має величезне значення для розуміння фундаментальних процесів, що керують клітинними функціями та розвитком.
Після цього Дейлі обійняла посаду викладача біохімії в Коледжі лікарів і хірургів Колумбійського університету. У 1960 році вона стала професоркою Коледжу медицини імені Альберта Ейнштейна, де пропрацювала 26 років.
Основні дослідження
Дейлі активно досліджувала механізм синтезу білка в клітинах. Білки – це великі складні молекули, що виконують більшу частину роботи в клітинах. Вони потрібні для будови, функції та регуляції тканин і органів. Синтез білків як складний ферментативний процес забезпечує безперестанне їх оновлення в органах і клітинах.
Науковиця також працювала над розкриттям ролі рибонуклеопротеїнів у синтезі білка. Рибонуклеопротеїни впливають на те, як організми виробляють білки з генетичного матеріалу. Дейлі визначила, що в ядрах клітин пуринів і піримідинів (азотистих основ нуклеїнових кислот) будівельні блоки генетичного матеріалу складаються переважно з 4 базових структур. Ці відкриття посприяли розкриттю структури та функції ДНК – носія спадкової інформації всіх живих істот.
Дослідження Дейлі також мали на меті з’ясувати роль гістонів – основних білків і компонентів ядра клітин. Гістони важливі для регуляції експресії генів, тобто використання спадкової інформації генів для синтезу функціональних продуктів – молекул РНК і білків.
У Колумбійському університеті вчена досліджувала причини серцевих нападів. Вона одна з перших, хто вивчав роль дієти та куріння в проблемах кровообігу. Дейлі наголошувала на негативному впливі холестерину на серце. Високий рівень холестерину підвищує ризики виникнення серцевого нападу, ішемічної хвороби серця та інсульту. Марі виявила, що продукти з високим вмістом жиру (наприклад, молоко чи м’ясо) змушують холестерин блокувати артерії та перешкоджати нормальному кровообігу.
Вона ж вивчала вплив цукру та інших поживних речовин на здоров’я артерій, а також порушення кровоносної системи внаслідок похилого віку або гіпертонії. Використовуючи лабораторних щурів, її команда виявила важливі зв’язки між атеросклерозом, старінням і високим кров’яним тиском.
Загалом, про важливість наукової роботи Марі Дейлі говорить велика кількість престижних нагород. Її дослідження вплинули на розвиток медицини як науки, а також безпосередньо на методи лікування хворих.
Крім власне досліджень, Дейлі зробила багато для збільшення кількості студентів із груп меншин у медичних школах та програмах аспірантури. У 1988 році вона заснувала стипендіальний фонд для афроамериканських студентів-науковців у Коледжі Квінза. Дейлі об’єднала зусилля з іншими кольоровими вченими в 1975 році як учасниця конференції у Вірджинії, організованої Американською асоціацією розвитку наук. Ця група мала на меті висвітлити тему расової та гендерної дискримінації, яку переживають кольорові жінки в науці.
Особисте життя
За місяць до свого 40-го дня народження Дейлі вийшла заміж за лікаря Вінсента Кларка. Спільних дітей у пари не було. Померла науковиця у 2003-му у віці 82 роки. Марі Мейнард Дейлі увійшла в історію як жінка, яка досягла великих результатів у галузі біохімії. Усе життя вона розгадувала таємниці мікроскопічного світу, що стали ключем для з’ясування інших, більш важливих питань.