Разом зі своїм чоловіком Джойс Белл, американська ентомологиня, присвятила життя вивченню комах. Науковиця надихнула багатьох студентів будувати кар’єру в галузі ентомології та природознавства. Власним прикладом вона показала, що жінки можуть досягати неабияких висот у науці. Докладніше читайте далі на queens.name.
Освіта й наукова кар’єра
Джойс Елейн Рокенбах народилася та зростала у Квінзі. Завдяки підтримці дідуся, який вірив у професійні можливості для жінок, Джойс вирішила стати медсестрою та викладачкою. Вона здобула ступінь бакалавра в Коледжі Квінза, що належить до Міського університету Нью-Йорка – системи державних коледжів різних рівнів.
Упродовж 8 років Джойс працювала науковим співробітником у Коледжі лікарів і хірургів Ваґелоса Колумбійського університету, що в Нью-Йорку. Магістерський ступінь науковиця здобула у Вермонтському університеті, що в місті Берлінгтоні (штат Вермонт). Упродовж 10 років Джойс викладала в школі медсестер цього вишу.
У 1957 році Джойс Рокенбах вийшла заміж за ентомолога Вермонтського університету Росса Белла, який народився в місті Шампейні (штат Іллінойс). Що цікаво, інтерес Росса Белла до комах проявився ще в дитинстві, коли його батьки подарували набір для збирання комах.
Разом подружжя працювало над ентомологічною таксономією. Джойс спеціалізувалася на мікроскопії. У 1960-х роках пара почала активну програму документування фауни членистоногих штату Вермонт. У 1970-х роках науковці розширили географічні межі своїх досліджень до Нової Зеландії та Папуа-Нової Гвінеї – країн Океанії. Вивчали Белли ентомологію навіть після виходу на пенсію.
Варто зауважити, що, хоча ентомологія зосереджена на вивченні комах, іноді вона також передбачає дослідження інших наземних членистоногих. Наприклад, ентомологи вивчають павукоподібних чи прихованощелепних.
Основні досягнення
За свою кар’єру подружжя описало понад 75% видів Rhysodinae, що відомі науці. Rhysodinae – це жуки, розмір який сягає 5–8 мм, а колір варіюється від червоно-коричневого до чорного. Вусики короткі, схожі на намистини, а нижні щелепи не мають ріжучих країв, а отже, нефункціональні. Передні лапи короткі й міцні. Дорослі особини та личинки живуть у вологій гнилій деревині, ураженій слизовою пліснявою. Дорослі особини не риють нори, а просто пробираються крізь шари розкладеної деревини, майже не залишаючи слідів. Личинки живуть у коротких деревних тунелях. Rhysodinae можна зустріти на всіх континентах із лісовими масивами, особливо на Новій Гвінеї, в Індонезії, на Філіппінах та в північній частині Південної Америки.
У Вермонтському університеті Беллси зробили обширні записи природної історії. Вони створили наукову основу для вивчення членистоногих у штаті Вермонт та країнах Океанії і посприяли належній ідентифікації зразків комах. Протягом 8 років, у літню пору року, вони спеціально орендували будинки в досліджуваних місцях, аби збирати колекції.
Упродовж 3 років науковці досліджували район навколо гори Менсфілд – найвищої гори штату Вермонт. Вони також проводили літо, збираючи колекції в північно-східному Вермонті навколо озера Віллоубі, у південному Вермонті біля Манчестера та в інших місцях штату. У літні вечори пара часто створювала для комах так звані «світлові пастки», завдяки чому збирала рідкісні екземпляри, як-от жука Platypatrobus lacustris.
Росс і Джойс Белли протягом багатьох років були важливими персонами в американській ентомології. У 1992 році з’явилося Вермонтське ентомологічне товариство (VES), до роботи в якому долучилися Белли. Ба більше, Росс Белл став одним із перших його президентів.